Гіпервізор — програма, яка керує віртуальними машинами і розподіляє між ними процесор, пам'ять та диск фізичного сервера. Гіпервізори поділяються на два типи за тим, де вони запускаються: прямо на залізі або поверх звичайної операційної системи. Різниця визначає продуктивність, щільність віртуальних машин на сервері та перелік доступних функцій.
Чим гіпервізор типу 1 відрізняється від типу 2
Гіпервізор типу 1, його ще називають bare-metal, встановлюється прямо на фізичний сервер і сам стає операційною системою для віртуальних машин. Запити до процесора і пам'яті йдуть напряму, без посередника. Гіпервізор типу 2 встановлюється як звичайна програма поверх вже працюючої операційної системи — Windows, Linux або macOS — і звертається до заліза через неї.
- тип 1 запускається до завантаження будь-якої іншої операційної системи і працює з залізом напряму
- тип 2 запускається як процес усередині хостової ОС і залежить від її планувальника та драйверів
- тип 1 розрахований на промислове навантаження, тип 2 — на тестові стенди і робочі станції розробника
Платформа Proxmox VE, про яку детально розказано у статті що таке Proxmox VE, — приклад гіпервізора типу 1 з відкритим вихідним кодом.
Порівняння гіпервізорів за ключовими параметрами
Вибір типу гіпервізора зазвичай вирішується відповіддю на одне запитання: сервер цілком віддається під віртуалізацію чи ділить ресурси з іншими завданнями.
| Параметр | Тип 1 (bare-metal) | Тип 2 (hosted) |
|---|---|---|
| Де працює | прямо на залізі сервера | поверх хостової операційної системи |
| Доступ до процесора і пам'яті | напряму, без посередника | через ядро хостової ОС |
| Типове застосування | продакшн-сервери, дата-центри | робоча станція розробника, тестовий стенд |
| Приклади | Proxmox VE, VMware ESXi, Microsoft Hyper-V у серверному режимі | VirtualBox, VMware Workstation, Parallels Desktop |
На виділеному сервері з гіпервізором типу 1 віртуалізація процесора задіяна повніше — подробиці розібрані у статті віртуалізація на виділеному сервері.
Як процесор підтримує віртуалізацію
Обидва типи гіпервізорів спираються на апаратні розширення процесора — Intel VT-x або AMD-V. Розширення додають окремий режим виконання для гостьових систем, тому віртуальна машина не може напряму втрутитись у роботу хоста чи сусідніх машин. Перевірити, чи увімкнена підтримка віртуалізації на сервері Linux, можна однією командою.
egrep -c '(vmx|svm)' /proc/cpuinfoЧисло більше нуля означає, що процесор підтримує апаратну віртуалізацію і ядро бачить відповідний прапорець. Для гіпервізора типу 1 це обов'язкова умова запуску, для типу 2 — вимога для прискореного режиму роботи без програмної емуляції.
Що обмежує вибір на практиці
Гіпервізор типу 1 потребує окремого фізичного сервера або виділеного розділу диска під встановлення — він не уживається поруч із повноцінною десктопною операційною системою. Натомість він дає доступ до живої міграції, кластеризації та тонкого налаштування розподілу ресурсів між десятками віртуальних машин одночасно.
Гіпервізор типу 2 простіше розгорнути поверх вже наявної установки, але накладні витрати на хостову ОС забирають частину процесора і пам'яті, а щільність віртуальних машин на одному сервері виходить помітно нижчою. Різниця між вибором готової віртуальної машини і контейнера LXC розібрана у статті LXC чи віртуальна машина в Proxmox.
Що робити під час вибору гіпервізора
Рішення простіше ухвалити за порядком кроків, а не інтуїтивно.
- визначте, чи віддається сервер цілком під віртуалізацію, чи ділить ресурси з іншими завданнями
- перевірте підтримку апаратної віртуалізації процесора командою з попереднього розділу
- оцініть очікувану кількість віртуальних машин та їхнє сумарне навантаження на процесор і пам'ять
- для продакшн-навантаження обирайте гіпервізор типу 1, для разових тестів — тип 2 на робочій станції
Після вибору платформи варто одразу закласти план резервного копіювання та моніторингу — це простіше зробити на етапі встановлення, ніж добудовувати пізніше.
Часті питання
Proxmox — це гіпервізор типу 1 чи типу 2?
Proxmox VE — гіпервізор типу 1: він встановлюється прямо на фізичний сервер і сам виконує роль операційної системи для керування віртуальними машинами, без проміжної хостової ОС.
Чи можна запустити гіпервізор типу 1 на звичайному домашньому комп'ютері?
Технічно так, якщо процесор підтримує апаратну віртуалізацію, але домашній комп'ютер при цьому перестає бути звичайною робочою станцією — весь диск і всі ресурси йдуть під гіпервізор.
Чому гіпервізор типу 2 працює повільніше за тип 1?
Тому що кожен запит віртуальної машини до процесора чи диска проходить через планувальник хостової операційної системи, а не звертається до заліза напряму, як у гіпервізора типу 1.